intermittent reinforcement (napopolam) wrote,
intermittent reinforcement
napopolam

Переклала вірш midori_ko

Якби мені, знаєш, відкрити себе,
мов теплий конверт зі сріблястим пилком,
зібравши, жбурнути д’горі, в голубе,
і дати летіти з тобою, шляхом

твоєї мандрівки, мов часточка кіл,
кілець роковинних, домівок лисиць,
робити зі світла малого навпіл
усе, що не візьмеш із темних криниць:

галявини впору до тво́їх долонь
і вітер маленький в повітрі без меж,
і в розмір ліхтарика теплий вогонь –
світити тій стежці, що нею ідеш.

Я сили не маю зігріти твій дім,
не стачить вогнів на таке полотно,
та я намалюю віконце – й у нім
так темно, немовби в тамтому кіно.

Дві хвилі тобі мої сили дали,
один камінець та сльози півтори.
Хай сонце, якщо зазирне (чи коли),
малює обійми ріки та гори.

На диво любові не стачить, диви –
на вербу одненьку, траву під горов,
на віру, що згасне, ковтне кіптяви,
та знову і знову біжить за тобов.

Відкрити себе, мов конверт, що не тре
нікому того негучного листа –
але малювати на ньому вкотре
для тебе, щоб стежка тримала ота.

А далі примариться: сонце зліта,
я тану, та легшає довгий твій день.
Та ніби ж я в темряві, де золота
ледь зблискує нитка – із пари пісень

та серця із ситцю у вузликах, швах,
із хмарки повітря в морях куряви.
Я, знаєш, ішла якось дивно жива.
Тому ти попро́сту іди і живи.

На контур обличчя чорнила, не більш
(твого чи мого? – там не видко, пробач).
Я можу малюнок чи мультик чи вірш,
але збудувати будинок незгірш
за справжній – не стачить, не цегла-бо, бач.

То, може, не бу́ло віконець, лисиць?
Лишень до пітьми потягнулась пітьма…
Відкрити конвертик себе горілиць
і бачити, як вітерець підійма

той порох сріблястий, не чуючи (як
не чуєш, живи та іди, не дивись),
як хтось мені квітку дарує на шлях,
щоб я не блукала у темних полях,
щоб промені сонця над ним піднялись.

(оригінал тут)
Tags: прекрасное, стихи немои но нечужие
Subscribe

  • "Не йди тепер..."

    Не йди тепер. Моє життя спливе По втечі. Ти повернеш – сліз не сплине, Не стане сміху, ревнощі не стиснуть, Підземним струсом біль не зареве.…

  • Із Міріам Драгіної

    може, видаюся тобі людиною з минулого нецікавою немодною слабкою може, ми майже незнайомі тобі переказували, я була заміжня чи жила над тим баром…

  • З чужого голосу

    Мені сьогодні в стрічці трапився вірш, що справив сильне враження, тому так вийшло... Що тут перші два рядки чужі, і два останніх вони ж: Сергей…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments