?

Log in

No account? Create an account
Книга без жалоб и предложений

> recent entries
> calendar
> friends
> Склад стихов и малая тележка прочего
> profile
> previous 20 entries

Tuesday, July 11th, 2017
2:07 pm - Книжка
Delayed Знаєте, камради, відтепер я вже не маю комплекса Чехова. Натомість маю власний роман.
Це моя перша прозова книжка. Тепер мені 38. Коли я оце дописала, мені було на два роки менше і майже все було іншим. Мова, заняття, місце проживання, зачіска, нейрони. Але щось лишилося. Любов до помідорів (можна й трьох) і сонця. Нелюбов до шуму й грудуділів. Псевдо Юлія Шекет і паспортне Юлія Тишко. Що буде далі, я сама не знаю, але якщо раптом що, то можна разом.
Якщо нєвзапно хочете це собі мати, напишіть мені. Віддам за 80 грн штучка :) Всі залучені кошти підуть на Samosad, Дивовижні та подібні корисні проекти, про що відзвітую. Але якщо раптом ви не маєте стільки грошей, не стісняйтесь та так і кажіть: якщо тре, ймовірно віддам за так.

IMG_20170711_130230

(19 comments | comment on this)

Thursday, April 12th, 2018
10:20 pm
ніжне нічне ледь освітлене плесо
плескіт долоні луна
гостре гаряче коанове лезо
як ти долоне одна

як там долоне де плине холоне
лине намацує мур
в тім що було по коліна солоне
в мармурі ані мурмур

(comment on this)

Sunday, March 18th, 2018
11:30 pm - тобі траві
надто давно я тебе не бачу
але розумію ти маєш право
не бути тут мати власну вдачу
як добре що ти десь існуєш траво

я повільно заплющую очі
і бачу можливе зелене вітрило
я теж маю право хотіти й хочу
щоб ти прийшла і мене накрила

(comment on this)

Tuesday, March 13th, 2018
9:49 pm - Переклад
Сірий похмурий – жадібна пастка,
Скибочка посмішки, тала бурулька.
Власне і світла – запаска із казки:
Сонечко сонне, повітряна кулька.

Ось тобі сонцю – як ми летіли,
Як віддавали зливки і зливи,
Серце з долоні – й ледь животіли,
Та повертались із третім припливом.

Як поспішали – бігав із нами
Вітер вовчиськом у пралісі білім.
Гори засніжені встелені снами.
Що їм, сивіллам – рокам посивілим.

Як ми лякались, як ми зрікались,
Та повертались крізь темно і мулько.
Світло крізь лід протікало і ткалось –
Ледь лебеділа повітряна кулька.

Жарини кохань і крижини принижень.
Ми розлітались – і кроїли крила.
Ночі розлучень і ранки наближень.
Ми прокидались – і говорили.

Дим розчиняється в синьому сумі,
Тануть питання. Ми нетотожно
Стали окремі сильнішими в сумі.
Ми переможені непереможно.

Заздрість та жалість обійми стискають,
Срібна іржавість старої прикраси.
Мені не утримати – я відпускаю,
Ти відлітаєш – із першого разу.

Бог несвідомих і невідомих,
Тих, що у нетрях, тих, що на вістрі.
Сонце судомних, сонце бездомних,
Плинних, єдиних – кулька в повітрі.


(Оригінал тут)

(comment on this)

Saturday, March 10th, 2018
3:59 pm - Листи
Колись я для сміху перекладала попсові пісні. Ось вийшло ще.
Leonard Cohen - The Letters ⤵️

Листи

Ти не читала ніц
Що я тобі писав
Та чуєш аж тепер
Що я сказати мав
І ось читаєш знов
Що не пішло вогнем
Та пробуєш на смак
Той мій колишній щем

Ти знаєш то був вир
Та ось він замовчав
Я так тебе чекав
Я дав тобі ключа

То був задовгий шлях
Крізь крижані світи
Щоб стінку трафив шляк
Що мурувала ти

Тепер ти знаєш все
Що має стежка та
І втрат сліпий танок
І сили самота

Ти знаєш то був вир
Та ось він замовчав
Я так тебе чекав
Я дав тобі ключа

І ось ти зробиш крок
І ввійдеш у мій дім
І лист почнеш тому
Хто за вікном моїм




(Оригінал:
You never liked to get
The letters that I sent.
But now you've got the gist
Of what my letters meant...

You're reading them again,
The ones you didn't burn.
You press them to your lips,
My pages of concern.

I said there'd been a flood.
I said there's nothing left.
I hoped that you would come.
I gave you my address...

Your story was so long,
The plot was so intense,
It took you years to cross
The lines of self-defense.

The wounded forms appear:
The loss, the full extent;
And simple kindness here,
The solitude of strength.

I said there'd been a flood.
I said there's nothing left.
I hoped that you would come.
I gave you my address...

You walk into my room.
You stand there at my desk,
Begin your letter to
The one who's coming next.)

(comment on this)

Friday, March 9th, 2018
11:43 pm - Так.
История зайца Ульяна, рассказанная трем царям

Мне бы с ними,
Последним носильщиком в свиту,
По пустыне ночами синими,
Шаг подчиняя свету.

Хотя я никакой, конечно, не волхв,
Но один вопрос, который никем не задан,
Грызет меня изнутри, как волк:
Он же маленький, зачем Ему ладан?

Это после - крестного древа ствол,
И корона из терна, и царский сан,
А пока только ясли, и дремлет вол,
Его охраняя сон.

Это после - и тело мира,
И смерти жало, - все будет смолото,
А пока зачем ему ваше миро,
Тем более - ваше золото?

Я ведь к вам, цари, из другой пустыни,
Где деревья небо дерут перстами,
И глядят дома глазами пустыми,
А людей отливают из стали.
И поэтому спроса нет никакого с них,
И поэтому шире пустыни у них тоска.
А еще там, конечно, снег
(Это вместо песка).
А еще там, конечно, каждый себе не мил,
Если только не пьян.

Ну, так вот, цари, когда был я мал,
У меня был заяц Ульян.

Смешной, из клетчатой тряпки шитый,
С глазами-пуговицами, но именно
Он самою верною был защитой
От тех, которых нельзя по имени,
От тех, которые, в сон вползая,
Ночь начиняют колючим градом.

Но я ничего не боялся, когда мой трусливый заяц
Спал на подушке рядом.

И вот если на сердце не слишком ладно,
Если псицею жизнь огрызается, -
Сколько этого вашего ладана
Нужно отдать за такого зайца?

Я его давно потерял и дописан лист,
Но скажу вам, цари, пока звезды на небе недвижимы:
Мой Ульян у Него. Все, кого мы теряли, давно у Него нашлись.
Все у Него. И все у Него живы.

Иван Давыдов

І ще так.


Дякую Тобі.

(2 comments | comment on this)

Sunday, March 4th, 2018
9:38 pm - не тільки до воріт
ми твоєї не витримували навали,
ми тебе виховували, ховали,
ми тебе применшували, цивілізували,
але ми тобою гребли
крізь завалені снігом Вали,

ми тобою лише вигрібали
із того, що самі проїбали,
ти пробач, що тобі виставляли бали,
нас штормило, а ми були ще ті корабели,
ми в тобі топили свої децибели,

ми з тобою ставали до крутого двобою,
ми довбали тебе трудовою добою,
ми кивали тобі, повертаючись із забою,
але наша єдина любове,
ми перед тобою,

як останні ліни костенки,
кошенята, що тицяються в колінки

ти вмикала нам мовчки сенсор,
у якому світилися сенси,
ти лишала нам світло і світ
до воріт
після воріт

(comment on this)

Wednesday, February 28th, 2018
10:15 pm - діалог
ти кажеш «а знаєш теорію маю
чому Абсолют мов піченьки ламає
чому якщо Бог то є штука єдина
він так розділився і ти є людина

окрема як сотні мільярди одна ти
бо Бог він же має себе – пізнати
то він розділився не висне в нірвані
а тут пізнає сам себе в спілкуванні

як кажеш привіт то вітаєшся ти не
із іншим чимось а із Його частинов
і то все не зустріч і не розставання
а часточки Бога процес пізнавання»

«ти знаєш привіт тобі часточко Бога
ти знаєш ти сонце не знаючи того
ти знаєш ти небо і трошки земля ти
а прийде весна то ми підем гуляти

і трави закриють ті світу пустоти
і може забудем теорію тоту
але щось хоч трошки зумієм пізнати
я знаю тебе ти людина весна ти»

(comment on this)

Sunday, February 18th, 2018
8:50 pm - Сходинки
Коли налітала віхола,
У вирій хотілося їхати.
Коли ти заледве дихала,
Тобі хотілося дихати.

Коли відступало лихо,
Хотілося, щоб востаннє.
Коли поверталося дихання,
Тобі хотілось літання.

Коли тебе попускало,
Хотілось, щоб било струмом.
Коли літака чекала,
То думала з тихим сумом:

Аби про того невидимку
Знать, що живе на світі.
Коли він зайшов на годинку,
Її хотілось спинити.

Зловивши смайлик на сходах,
Хотілось зустріти в реалі.
Коли упритул підходив,
Тобі хотілося далі.

Ти в курсі, ніщо не зі сталі.
Жодні кроки не сталі.
Коли кучугури розтали,
Тобі схотілося далі.

(comment on this)

8:49 pm - Підземні та наземні переходи
Усе стирається, зникає, тане. Зайві речі
На тебе дивляться впритул, важливі зайвими
Стають, лягають, далі тихо губляться,
І звуки йдуть, ображено, розгублено.

Усе чіпляється і в небуття не хоче,
Та відчуває, бач, що не вміщається
У мозку як на диску, що під тиском
Незнаних чинників зіщулився. Зачинено

Усі шухляди, де лежить впізнаване,
Усе погублене, поцуплене, скоцюблене
На тебе дивиться та імені питається,
І ти собі його стурбовано нагадуєш.

Тепер весна, і щось із снігу має випнутись,
Бо неприродно, коли коїться інакше.
Але людина неприродна, зрештою.
Лише всередині якась непевна штука там

Сидить та стукає, хоча вже іншим голосом.

(comment on this)

Monday, December 18th, 2017
11:24 pm - три спостереження за явищами
1
коли біле більше не вражає чи
не лоскоче синє то є важко
я навчуся жити не зважаючи
на твої очиська хижа пташко

я себе з-під снігу відкопаю чи
просто зсуне вéсна ті засови
я навчусь летіти не чіпаючи
того що по сóбі ніжні сови

залишають самі не бажаючи
там де оку під повіком гаряче

2
трошки сірого трошки бурого трошки малинового
ти чекаєш ще доки кине тобі свою линву воно
але никає ноти і сипле вологу дрібноту воно
і лишається крапля лише із того що було занотовувано

трошки плинного трошки нервового трошки зайвого
ти проводь по мені тим загостреним і відрізай мене
від колишніх історій мені не знаття розфарбовує чи
перекреслює той інструмент лезо лижучи розпробовуючи

3
світе білий ти б зберігав
ті ремарки на берегах

кіт ліпив свої пироги
світ згубив свої береги

(2 comments | comment on this)

Monday, December 4th, 2017
10:03 am - Аптечка
Захлинаючись, відкашлюючись – говори,
Мурмочи чи то на папері чи гуглодрайві,
І потроху вертатимуться кольори,
Порошинки у сяйві, в організмі також не зайві.

Не кажи, що мінздрав ніфіга не попереджав,
Просто ти забував про те кожного разу,
Коли дозу реальності захапавши, лежав
Головою від епіцентру, позбавлений протигазу.

Відкидаючи – повертайся, повзи на старт,
Розвертайся у напрямку фінішної такої-сякої
І виводь карлючку, чекаючи на дію тієї арт-
Уже скоріше мабуть і не терапії, але швидкої.

IMG_20171106_145652

(comment on this)

Monday, November 27th, 2017
9:07 pm - Гранична форма комунікації
Колись у мене на стіні (на справжній, а не віртуальній) нашкрябана була цитата: «Молчание есть предельная форма коммуникации»…
Універсальна мова, насправді. І одне слово цієї мови має десяток різних значень.

Ось, наприклад.
Співбесідник 1. (Мовчить)
Співбесідник 2. До себе: «Здається, йому не подобається те, що я сказав…»
Співбесідник 1. До себе: «Навіть і не второпаю, що тут одразу відповісти. Треба кави зробити й подумати».
(Мовчання продовжується)
Співбесідник 2. До себе: «Схоже, я був надто різким і зачепив його почуття, він напевно образився. Що робити, леле, що робити?».
Співбесідник 1. До себе: «Ой, зовсім забув про те питання, от же забігався, дурко. Той, може, ображається. Треба буде якось відповісти. Може, завтра після наради – все якраз має додатково прояснитися…»
(Мовчання продовжується)
Співбесідник 2. До себе: «Ні, я певен, він мене зневажає. Сміється з мене».
Співбесідник 1. До себе: «Важка була нарада, так і не встиг тоді відписати йому. Але він не перепитує – то, може, вже й не актуально…»
Співбесідник 2. (Стреляется прямо на бархате, что неумно (с))


Або так.
Співбесідник 1. (Мовчить)
Співбесідник 2. До себе: «Він надто тонкий, щоб отак просто й неоригінально відповісти – "так" чи "ні", як я від нього хотів».
Співбесідник 1. До себе: «Ого, як він круто завернув! Я так не зможу. Якщо відповім просто, як я би міг, це буде в його очах неоригінально…»
(Мовчання продовжується)
Співбесідник 2. До себе: «Минув цілий тиждень!!!»
Співбесідник 1. До себе: «Але ж минув усього тиждень…»
(Мовчання продовжується)
Співбесідник 2. До себе: «Та хоч би що-небудь сказав, усе одно було б чемніше, ніж нічого!»
Співбесідник 1. До себе: «Тепер уже нема сенсу відповідати, нечемно буде так запізно – безпечніше вже цю тему й не чіпати…»
(Мовчання продовжується)
Співбесідник 2. До себе: «Краще б мені його взагалі ніколи не чути!.. Ну нічого, перемелеться, забудеться…»
Співбесідник 1. До себе: «Але ж насправді кльово він тоді ото сказав – як же він ото сказав…»
Співбесідник 2. (Вважає, що не вміє спілкуватися, вирішує самовдосконалюватися, йде за обрій, потрапляє в ашрам, досягає просвітлення, повертається у світ, здобуває нову професію, розчаровується, народжує двійню, переосмислює, видає енциклопедію.)
Співбесідник 1. Нєвзапно: «Вітаю тебе з Міжнародним днем качконоса!»

Усі співпадіння з реальними подіями є неминучими, в процесі зйомок усі постраждали.

(3 comments | comment on this)

Friday, November 17th, 2017
4:41 pm
І не згадати атрибути
І не піймати ніц у гаджети
Для того щоб з тобою бути
Не конче треба тебе бачити

І не здобути на добу «ти»
Хіба почути наодинці «ти»
Для того щоб тобою бути
Не конче треба бути в принципі

IMG_20171117_150523

(comment on this)

Thursday, October 26th, 2017
9:26 pm - вправа для розписування чорнила, що змерзло в кишені наплічника
1
шкіц на теплій пилюці намалюється пальцем
і покриється патиною просто в руці
все було та пішло та прийшло перевальцем
і цей віршик для автора теж традиці-

йний, і віри не йме що трапляється диво
іній тане на пиці що джин в ялівці
забувається зле залишається злива
срібний начерк на чорному папірці

ой ходи сюди грицю не боїсь мене кицю
я хіба що кориці накопала пакет
ми намацаєм пляшку та імбир на полиці
і забацаєм прям на подушці бенкет

будь хоч двадцять хоч тридцять разів не готовим
май на думці що ти невелике цабе
та трапляється світло обертається словом
цебенить по щоці і влучає в тебе

2
світло на цеглі
плями на рамі
твань на асфальтах
ляп

пальці у пальтах
тіні прилеглі
з вусами самі
йдуть до котячих лап

самі з самайном
в колі дедлайнів
очі у мжичці
обійстя щем обійняв

неподоланні
морози ці ниці
тварино тримай-но
няв

(comment on this)

Tuesday, October 17th, 2017
10:40 pm
то срібло, бро, то тонкий вольфрам
сочиться, цяпає з цвілих рам
то злото, золотко, жебонить
по жилах жовтня, і фіг спинить
листівки, ластівки, папірці
ці нецупкі на твоїй щоці
оті погублені геть скарби
що губи ловлять – і ба – люби

IMG_20170925_184458

(comment on this)

Saturday, October 14th, 2017
5:38 pm - Три вересневі віршики
1.
Темряво темряво будь мені прошу подушкою
Бачучи все навколишнє стану навколішки
Плачучи за колишніми рясно тебе зрошу
Стань мені подружкою красно тебе прошу

Темряво темряво будь мені Кантом і Плантом
Стань мені простирадлом і транспарантом
Чуючи всі твої шурхоти та стережачи їх
Стану тобі поживою пензлем кажанчиком

2.
гарного тобі вечора
в чорній чорнильній каструлі
місткістю в літр чернечого
червоного кінзмараулі
запальничкою клацаєш
світе ну що ти світи
ніфіга не намацуєш
якось без ти

в мокрій печері вечора
повній глухими кутами
тонуть залишки печива
дрібниці сунуть китами
чорних котів не вполюєш
у вольєрі пітьми
пустки собі не вмеблюєш
якось без ми

3.
За застуди твої хронічні за освіти твої неповні
За твої перемоги ревні за твої безпомічні повені
За рослини твої засохлі за твої роздуми беззмістовні
За дедлайни твої жорсткі і за ніжні співучі сови
За твої погляди неоковирні і переліки недоречні
За враховані помилки грубі і твої перепрошення ґречні
За ретельні місткі провалля і споруди твої безсенсовні
За вікном вагону сідає здоровезне червоне сонце

(comment on this)

Monday, October 2nd, 2017
9:32 pm
Чоп не такий страшний як його малюють
Хай там міняли на твій наплічник полюють
Хай там у скверику гавкають тлусті пси
Відвідай вбиральню вокзальну туристе не сси

Інтел інсайд свій добудь та описуй природу
Інтелігенте що вийшов надвір із народу
Витягни з лоба антену напни свій транзистор
Нотуй на свій прилад негабаритний транзитний:
--
десь можливо не бути ні спринтером ані марафонцем
прикордонна провінція під вересневим класичним сонцем
розкидає з розірваних пачок каштанові чіпси
є картинка а тексту на ній лиш самий lorem ipsum

так до друку й піде отакою сонною сонячною сонорною
недвозначною та трьомовною німотною нормою
десь можливо не підлягати ні поверненню ані ремонту
вимовляючи неіснуюче: вересонце німова каштинка дрімотто

IMG_20170716_145045

(comment on this)

9:29 pm
Хочеться щоб до тебе прийшли і за тебе все поробили
За тебе спекли тобі хліб і за тебе тебе полюбили
А ти би лежала пилинка у промені млосно здіймалась
А хмари б розходились крига бадьоро ламалась

Хочеться мати якогось блату таку таліфа кумовщину
Щоб газу вдихнути збудити цю сонну лощину
Ці вієві вії порушити якось повіки здійняти
Єдина умова щоб все спрацювало готовність сприйняти

Мій боже мені ж ти вже чув не потрібно багато
Взаємного тихого голосу склянку на брата
Та в мозок сигнали ловити що сяє в моменті
Все інше широко представлене в асортименті

IMG_20170924_173842

(2 comments | comment on this)

9:28 pm
доки стане наснаги до того світла дійти
можеш стати не ти не лети натискай зберегти
не біжи занотуй відзвітуй пригальмуй
може й так загубитись бува і таке не сумуй

доки рима тремтяча халупу докупи трима
за півкопи закуплена більшого зиску нема
засікай зупиняй не впади на льоту у сльоту
доки стане тепла тому літньому твому пальту

IMG_20170906_191347

(comment on this)

> previous 20 entries
> top of page
LiveJournal.com