makingallhis nowhereplans

Книжка

Знаєте, камради, відтепер я вже не маю комплекса Чехова. Натомість маю власний роман.
Це моя перша прозова книжка. Тепер мені 38. Коли я оце дописала, мені було на два роки менше і майже все було іншим. Мова, заняття, місце проживання, зачіска, нейрони. Але щось лишилося. Любов до помідорів (можна й трьох) і сонця. Нелюбов до шуму й грудуділів. Псевдо Юлія Шекет і паспортне Юлія Тишко. Що буде далі, я сама не знаю, але якщо раптом що, то можна разом.
Якщо нєвзапно хочете це собі мати, напишіть мені. Віддам за 80 грн штучка :) Всі залучені кошти підуть на Samosad, Дивовижні та подібні корисні проекти, про що відзвітую. Але якщо раптом ви не маєте стільки грошей, не стісняйтесь та так і кажіть: якщо тре, ймовірно віддам за так.

IMG_20170711_130230
няф

(no subject)

зоряний пил пив каву і спав
о пів на другу зорів
сів на таксі для світу пропав
зір підіймав дгорі

пилові іншому в вухо сопів
хрипко блукав межи мов
зораний день упрозорений спів
не наднова любов

зоряний пил свою чашу доп’є
повільний мов зоряна ртуть
зоряний попіл серце моє
стукає в мене отуть

IMG_20200801_185257
отражение

футуристична пісенька

статитимщо небо їться
неза знає небе зпеки
та деінде лине звідси
на морозі та без спеки

що не жде не ся рождає
ні в навруз ні на дівали
статитимщо нестра ждає
стати скрипом страді варі

дахи
отражение

(no subject)

саме та самота соматично вроста
і проштрикує пори корінням
саме та обкрада мов тупа простота
і подразнює ніздрі прозрінням

саме та припада на чотири ноги
сипле в очі світила студені
саме та самота є усім навкруги
припадаючи на всерівнодення

білим пилом у світлі зотлілих світлин
найсліпучішим зоряним пилом
і словами не важчими тлустих цеглин
під метеликом звільненокрилим

IMG_20201124_145909
кефир

Пісенька про сенс (автопереклад)

Ні в торжестві, ні в журбі
Сенсу нема. Голубі
Небеса почорніють і гепнуть
Морозом в мармизу тобі.

Навіть вода видатна
Не містить того вина,
Але його можна відчути
Стільки, скільки лунає луна

«Овва» чи «ойой». Німа
Штука, де сенсу нема,
Містить ледь чутний віддих,
Що твоє крило підійма.

І ти відчуваєш: лечу.
Намацуєш в ночі свічу.
Сенс ні в чім не увічнять.
Він у тебе в очу.

.
(оригінал)
makingallhis nowhereplans

(no subject)

Скажи мені, чи ти знаєш, що так мені серце краєш,
Де ти просто волаєш і мариш, а де помираєш?
Направду ж у місці розрізу не розрізнити,
Де кінчається розпач і де починається зникнути.

Скажи мені, чи то правду кажуть, що важать ніби
На вазі із жуті нажиті поважні німби?
Скажи мені, чи важливо ретельно приносити жертви,
Чи можливо просто до грубої книжки приносити жерти,

Мружитися в мереживі, вмощуватися в плямі тощо.
Чи можна розтанути, оминувши кораблетрощу?
Скажи мені, чи ти чуєш, дай знак мені, чи ти знаєш?
І якщо іще ні, то чому о четвертій все не засинаєш?
гдежекружка

Пам'яті Лесі Харченко

Плачучи за людиною,
Яку ти бачив лиш раз,
Ти ревеш десь там за собою.
За тим завантаженим днем,
За тьмяним світлом у шумній кафешці,
В якому намагався трохи незграбно
Всадовити покраще у кадрі,
За заздрощами до усмішки,
За світлом, якого довкола так мало,
І що з ним робити, незрозуміло.

Плачучи за людиною,
Ревеш за залитою світлом картинкою,
За непоправно малою вервечкою років,
За скупою дозою дозволеного й отриманого.
Так можна плакати чашка кафешна,
Так може плакати клац затвору:
Я тебе торкався, я був тобою,
Та ти була краща. Якого ж чорта.

Плачучи за людиною, за світлиною,
За усміхненим світлом,
Ти не можеш зарадити, зупинити,
Як казала вона того дня,
Дивлячись у той засвічений кадр:
Та несила усіх порятувати.

Плачучи за місциною,
За дниною, за планетою,
За крихкою такою ж неголосною іскрою,
Хочеш витерти за собою,
Припинити ревіти
За тим упертим своїм
Та оплакати справді іншу людину,
Світло, якого інше ніщо не заступить.

Леся Харченко
кефир

(no subject)

Як робить собачка? Щось типу ав-ав.
Це, схоже, дитино, – єдине що знаю.
Як робить любов під наркозом зі справ?
Та робить хлип-хлип, але блін не щезає.

Як робить час? Він робить тік-так.
Тріпоче у грудях старенький дзиґарик.
Як роблю я? Якось завше не так.
Та завжди ефектно. З ефектом Зейґарник.
отражение

<урбан-скетч про трошки сонця на Арт-Причалі>

На повні груди на певні миті
Надходить повінь та гріє кремінь
Пере повітря дірявить темінь
Лишає тіні в очу розмиті

Вона не знає собі причини
Не знає краю секунді раю
Вона піде і листок розкрає
І двері в літо на рік причинить
гдежекружка

Мій мінімум

Мої ноги і руки, мій мінімум при мені,
При мені три примари і тінь золотої зелені,
При мені три пригоди, до пороху перемелені,
При мені три-чотири промені проливні.

А от солі той спільний пуд розчинився в воді,
Просолив океан, але не придався за приводу.
Колообіг води у природі кудись-то виведе,
Але сплинуть із піною разом літа молоді.

При мені сундучок, і в ньому три міни скарбів,
І ніщо неодмінно не передбачає вибуху.
При мені нерозмінна монета глибокого видиху
І надія на мінімум смислу біля губів.