?

Log in

No account? Create an account
Книга без жалоб и предложений

> recent entries
> calendar
> friends
> Склад стихов и малая тележка прочего
> profile
> previous 20 entries

Tuesday, July 11th, 2017
2:07 pm - Книжка
Delayed Знаєте, камради, відтепер я вже не маю комплекса Чехова. Натомість маю власний роман.
Це моя перша прозова книжка. Тепер мені 38. Коли я оце дописала, мені було на два роки менше і майже все було іншим. Мова, заняття, місце проживання, зачіска, нейрони. Але щось лишилося. Любов до помідорів (можна й трьох) і сонця. Нелюбов до шуму й грудуділів. Псевдо Юлія Шекет і паспортне Юлія Тишко. Що буде далі, я сама не знаю, але якщо раптом що, то можна разом.
Якщо нєвзапно хочете це собі мати, напишіть мені. Віддам за 80 грн штучка :) Всі залучені кошти підуть на Samosad, Дивовижні та подібні корисні проекти, про що відзвітую. Але якщо раптом ви не маєте стільки грошей, не стісняйтесь та так і кажіть: якщо тре, ймовірно віддам за так.

IMG_20170711_130230

(17 comments | comment on this)

Sunday, February 18th, 2018
8:50 pm - Сходинки
Коли налітала віхола,
У вирій хотілося їхати.
Коли ти заледве дихала,
Тобі хотілося дихати.

Коли відступало лихо,
Хотілося, щоб востаннє.
Коли поверталося дихання,
Тобі хотілось літання.

Коли тебе попускало,
Хотілось, щоб било струмом.
Коли літака чекала,
То думала з тихим сумом:

Аби про того невидимку
Знать, що живе на світі.
Коли він зайшов на годинку,
Її хотілось спинити.

Зловивши смайлик на сходах,
Хотілось зустріти в реалі.
Коли упритул підходив,
Тобі хотілося далі.

Ти в курсі, ніщо не зі сталі.
Жодні кроки не сталі.
Коли кучугури розтали,
Тобі схотілося далі.

(comment on this)

8:49 pm - Підземні та наземні переходи
Усе стирається, зникає, тане. Зайві речі
На тебе дивляться впритул, важливі зайвими
Стають, лягають, далі тихо губляться,
І звуки йдуть, ображено, розгублено.

Усе чіпляється і в небуття не хоче,
Та відчуває, бач, що не вміщається
У мозку як на диску, що під тиском
Незнаних чинників зіщулився. Зачинено

Усі шухляди, де лежить впізнаване,
Усе погублене, поцуплене, скоцюблене
На тебе дивиться та імені питається,
І ти собі його стурбовано нагадуєш.

Тепер весна, і щось із снігу має випнутись,
Бо неприродно, коли коїться інакше.
Але людина неприродна, зрештою.
Лише всередині якась непевна штука там

Сидить та стукає, хоча вже іншим голосом.

(comment on this)

Monday, December 18th, 2017
11:24 pm - три спостереження за явищами
1
коли біле більше не вражає чи
не лоскоче синє то є важко
я навчуся жити не зважаючи
на твої очиська хижа пташко

я себе з-під снігу відкопаю чи
просто зсуне вéсна ті засови
я навчусь летіти не чіпаючи
того що по сóбі ніжні сови

залишають самі не бажаючи
там де оку під повіком гаряче

2
трошки сірого трошки бурого трошки малинового
ти чекаєш ще доки кине тобі свою линву воно
але никає ноти і сипле вологу дрібноту воно
і лишається крапля лише із того що було занотовувано

трошки плинного трошки нервового трошки зайвого
ти проводь по мені тим загостреним і відрізай мене
від колишніх історій мені не знаття розфарбовує чи
перекреслює той інструмент лезо лижучи розпробовуючи

3
світе білий ти б зберігав
ті ремарки на берегах

кіт ліпив свої пироги
світ згубив свої береги

(2 comments | comment on this)

Monday, December 4th, 2017
10:03 am - Аптечка
Захлинаючись, відкашлюючись – говори,
Мурмочи чи то на папері чи гуглодрайві,
І потроху вертатимуться кольори,
Порошинки у сяйві, в організмі також не зайві.

Не кажи, що мінздрав ніфіга не попереджав,
Просто ти забував про те кожного разу,
Коли дозу реальності захапавши, лежав
Головою від епіцентру, позбавлений протигазу.

Відкидаючи – повертайся, повзи на старт,
Розвертайся у напрямку фінішної такої-сякої
І виводь карлючку, чекаючи на дію тієї арт-
Уже скоріше мабуть і не терапії, але швидкої.

IMG_20171106_145652

(comment on this)

Monday, November 27th, 2017
9:07 pm - Гранична форма комунікації
Колись у мене на стіні (на справжній, а не віртуальній) нашкрябана була цитата: «Молчание есть предельная форма коммуникации»…
Універсальна мова, насправді. І одне слово цієї мови має десяток різних значень.

Ось, наприклад.
Співбесідник 1. (Мовчить)
Співбесідник 2. До себе: «Здається, йому не подобається те, що я сказав…»
Співбесідник 1. До себе: «Навіть і не второпаю, що тут одразу відповісти. Треба кави зробити й подумати».
(Мовчання продовжується)
Співбесідник 2. До себе: «Схоже, я був надто різким і зачепив його почуття, він напевно образився. Що робити, леле, що робити?».
Співбесідник 1. До себе: «Ой, зовсім забув про те питання, от же забігався, дурко. Той, може, ображається. Треба буде якось відповісти. Може, завтра після наради – все якраз має додатково прояснитися…»
(Мовчання продовжується)
Співбесідник 2. До себе: «Ні, я певен, він мене зневажає. Сміється з мене».
Співбесідник 1. До себе: «Важка була нарада, так і не встиг тоді відписати йому. Але він не перепитує – то, може, вже й не актуально…»
Співбесідник 2. (Стреляется прямо на бархате, что неумно (с))


Або так.
Співбесідник 1. (Мовчить)
Співбесідник 2. До себе: «Він надто тонкий, щоб отак просто й неоригінально відповісти – "так" чи "ні", як я від нього хотів».
Співбесідник 1. До себе: «Ого, як він круто завернув! Я так не зможу. Якщо відповім просто, як я би міг, це буде в його очах неоригінально…»
(Мовчання продовжується)
Співбесідник 2. До себе: «Минув цілий тиждень!!!»
Співбесідник 1. До себе: «Але ж минув усього тиждень…»
(Мовчання продовжується)
Співбесідник 2. До себе: «Та хоч би що-небудь сказав, усе одно було б чемніше, ніж нічого!»
Співбесідник 1. До себе: «Тепер уже нема сенсу відповідати, нечемно буде так запізно – безпечніше вже цю тему й не чіпати…»
(Мовчання продовжується)
Співбесідник 2. До себе: «Краще б мені його взагалі ніколи не чути!.. Ну нічого, перемелеться, забудеться…»
Співбесідник 1. До себе: «Але ж насправді кльово він тоді ото сказав – як же він ото сказав…»
Співбесідник 2. (Вважає, що не вміє спілкуватися, вирішує самовдосконалюватися, йде за обрій, потрапляє в ашрам, досягає просвітлення, повертається у світ, здобуває нову професію, розчаровується, народжує двійню, переосмислює, видає енциклопедію.)
Співбесідник 1. Нєвзапно: «Вітаю тебе з Міжнародним днем качконоса!»

Усі співпадіння з реальними подіями є неминучими, в процесі зйомок усі постраждали.

(3 comments | comment on this)

Friday, November 17th, 2017
4:41 pm
І не згадати атрибути
І не піймати ніц у гаджети
Для того щоб з тобою бути
Не конче треба тебе бачити

І не здобути на добу «ти»
Хіба почути наодинці «ти»
Для того щоб тобою бути
Не конче треба бути в принципі

IMG_20171117_150523

(comment on this)

Thursday, October 26th, 2017
9:26 pm - вправа для розписування чорнила, що змерзло в кишені наплічника
1
шкіц на теплій пилюці намалюється пальцем
і покриється патиною просто в руці
все було та пішло та прийшло перевальцем
і цей віршик для автора теж традиці-

йний, і віри не йме що трапляється диво
іній тане на пиці що джин в ялівці
забувається зле залишається злива
срібний начерк на чорному папірці

ой ходи сюди грицю не боїсь мене кицю
я хіба що кориці накопала пакет
ми намацаєм пляшку та імбир на полиці
і забацаєм прям на подушці бенкет

будь хоч двадцять хоч тридцять разів не готовим
май на думці що ти невелике цабе
та трапляється світло обертається словом
цебенить по щоці і влучає в тебе

2
світло на цеглі
плями на рамі
твань на асфальтах
ляп

пальці у пальтах
тіні прилеглі
з вусами самі
йдуть до котячих лап

самі з самайном
в колі дедлайнів
очі у мжичці
обійстя щем обійняв

неподоланні
морози ці ниці
тварино тримай-но
няв

(comment on this)

Tuesday, October 17th, 2017
10:40 pm
то срібло, бро, то тонкий вольфрам
сочиться, цяпає з цвілих рам
то злото, золотко, жебонить
по жилах жовтня, і фіг спинить
листівки, ластівки, папірці
ці нецупкі на твоїй щоці
оті погублені геть скарби
що губи ловлять – і ба – люби

IMG_20170925_184458

(comment on this)

Saturday, October 14th, 2017
5:38 pm - Три вересневі віршики
1.
Темряво темряво будь мені прошу подушкою
Бачучи все навколишнє стану навколішки
Плачучи за колишніми рясно тебе зрошу
Стань мені подружкою красно тебе прошу

Темряво темряво будь мені Кантом і Плантом
Стань мені простирадлом і транспарантом
Чуючи всі твої шурхоти та стережачи їх
Стану тобі поживою пензлем кажанчиком

2.
гарного тобі вечора
в чорній чорнильній каструлі
місткістю в літр чернечого
червоного кінзмараулі
запальничкою клацаєш
світе ну що ти світи
ніфіга не намацуєш
якось без ти

в мокрій печері вечора
повній глухими кутами
тонуть залишки печива
дрібниці сунуть китами
чорних котів не вполюєш
у вольєрі пітьми
пустки собі не вмеблюєш
якось без ми

3.
За застуди твої хронічні за освіти твої неповні
За твої перемоги ревні за твої безпомічні повені
За рослини твої засохлі за твої роздуми беззмістовні
За дедлайни твої жорсткі і за ніжні співучі сови
За твої погляди неоковирні і переліки недоречні
За враховані помилки грубі і твої перепрошення ґречні
За ретельні місткі провалля і споруди твої безсенсовні
За вікном вагону сідає здоровезне червоне сонце

(comment on this)

Monday, October 2nd, 2017
9:32 pm
Чоп не такий страшний як його малюють
Хай там міняли на твій наплічник полюють
Хай там у скверику гавкають тлусті пси
Відвідай вбиральню вокзальну туристе не сси

Інтел інсайд свій добудь та описуй природу
Інтелігенте що вийшов надвір із народу
Витягни з лоба антену напни свій транзистор
Нотуй на свій прилад негабаритний транзитний:
--
десь можливо не бути ні спринтером ані марафонцем
прикордонна провінція під вересневим класичним сонцем
розкидає з розірваних пачок каштанові чіпси
є картинка а тексту на ній лиш самий lorem ipsum

так до друку й піде отакою сонною сонячною сонорною
недвозначною та трьомовною німотною нормою
десь можливо не підлягати ні поверненню ані ремонту
вимовляючи неіснуюче: вересонце німова каштинка дрімотто

IMG_20170716_145045

(comment on this)

9:29 pm
Хочеться щоб до тебе прийшли і за тебе все поробили
За тебе спекли тобі хліб і за тебе тебе полюбили
А ти би лежала пилинка у промені млосно здіймалась
А хмари б розходились крига бадьоро ламалась

Хочеться мати якогось блату таку таліфа кумовщину
Щоб газу вдихнути збудити цю сонну лощину
Ці вієві вії порушити якось повіки здійняти
Єдина умова щоб все спрацювало готовність сприйняти

Мій боже мені ж ти вже чув не потрібно багато
Взаємного тихого голосу склянку на брата
Та в мозок сигнали ловити що сяє в моменті
Все інше широко представлене в асортименті

IMG_20170924_173842

(2 comments | comment on this)

9:28 pm
доки стане наснаги до того світла дійти
можеш стати не ти не лети натискай зберегти
не біжи занотуй відзвітуй пригальмуй
може й так загубитись бува і таке не сумуй

доки рима тремтяча халупу докупи трима
за півкопи закуплена більшого зиску нема
засікай зупиняй не впади на льоту у сльоту
доки стане тепла тому літньому твому пальту

IMG_20170906_191347

(comment on this)

9:26 pm
доставка квітів і брендові сумки стежать за вами
є простір під віями він невимовний словами
але він мілішає меншає мліє зникає
ти мінишся спостерігай трансформуюсь звикаю

тримайтесь за поручні щоб запобігти падінню
мабуть передує терпіння ставанню тінню
притримуєш поли недовгого одягу тіла
аж до піднебіння щось інше тебе обступило

чи маєте картку кульочок потрібен диви вільна каса
був простір я думала він непідвладний часу
та здійснюєш метемпсихоз залишившись у світі
тримайтесь най стежить за вами доставка квітів

IMG_20170907_141544

(comment on this)

Saturday, September 9th, 2017
3:46 pm
за вікном за деревами ген
з геном жита схрещений ген
смуг на небі й смуг лісових
світ накреслений криво в кривих

світ розчерканий тінню в чб
де людина трави не гребе
лиш вівця та серця смик та смик
світ фарбований лисами в CMYK

і від обрію ген до вітрин
з геном цукру кислоти цитрин
ти мій маляр муляр мольфар
світ з накладеним фільтром LoFi

IMG_20170906_194921

(comment on this)

Sunday, August 20th, 2017
6:21 pm
Я тут особливо яскраво відчула те відоме китайське прокляття про добу змін.
Якщо подивитися на оточення очима мене-першокласниці ба навіть першокурсниці, то це, звичайно, готовий Буличов, схрещений із Бредбері. Оці люди, що пролітають повз на магічному колесику, досі здригаєшся. Про смартфони та соцмережі цікаво спробувати пояснити самій собі зразку 1993 року – як тренування для мозку. У зазначеному році я написала листа до газети, його опублікували, й мені до скриньки полетіли купи паперових. З однією кореспонденткою ми вирішили розвіртуалізуватися, домовилися біля виходу з метро, але не ідентифікували одна одну. А ще купа знайомих не мала домашнього телефону, тому до них у гості можна було приходити наобум лазаря. Якщо шуканої особи не було вдома, можна було зачекати на лавці або ж видрати з зошита сторінку й лишити записку у замковій щілині. Закручені вуса та «гульки» хіпстерів, гадаю, тоді розсмішили би моїх однолітків у «мальвінах» до гикавки, а з розмов, що нині точаться навколо мене на всіляких нетворкінгах, я тодішня зрозуміла би бодай прийменники.
Це я не до того, що якийсь із двох світів є в усьому кращим. Це я до того, що вони дуже різні.
Людині, що провела кілька десятків років у першому світі, легше ведеться в тому сенсі, що вона серйозно в нього вкорінена. Людині, що знайома переважно з другим, ще легше, бо він є її рідною стихією. Той, хто спостерігав процес переходу не дитиною, але й не надто зрілою особистістю, почувається дещо безхатченково.
Мені стрьомно, коли люди й світ не змінюються. Як трапляєш у якісь «заповідники» на кшталт бібліотек, то спочатку захопливий ефект від вдихання газу, яким нині давно не послуговуються. Та уявити собі, що все навколо могло застигнути саме таким, як комаха у бурштині, дещо напружує. Чути на нинішній вулиці «что-такое-осень» чомусь дикувато. Зеленіша трава наркотик сумнівний. Але у тих повітрях, що вже сто разів були видихнуті та перероблені до непізнаваності, були присутні певні фарби, що далі зникли; у тих клітинах організму, що вже сто разів тебе полишили, були вбудовані певні відповіді на подразники, які ти звик відчувати як властиві тобі. Ну й ті, хто ніби не набагато молодший за тебе, всього на якийсь десяток років, періодично проказують або демонструють щось, що ідентифікується тобою як чергове младоє нєзнакомоє.
Тому ввійти повністю у дивний новий світ не те щоб прям так природно, як рибі до води. Схоже більше навпаки на незграбний рептилячий вихід з одного середовища до іншого. Думаю, ті чуваки в лусці сподівалися, що належні кінцівки відростуть, а дихалка натренується, але іноді хапали повітря ротом зі збентеженням на мармизі.

(3 comments | comment on this)

Friday, July 21st, 2017
9:44 pm
Ось поливаю небо воно росте
Зріє і скоро мабуть доспіє впаде
Потім спустіє та зрештою то пусте
На запитання де ти мабуть де-не-де
Можна сказати розлогі лапаті кленові листи
Можна відчути крислаті крилаті каштанові сни
Можна скінчити привіти і віти і ти
Потім уже півгодини либонь до весни
Навіть якщо розтягнуться на сто літ
На запитання де ти мабуть па-де-де
Можна утнути хвостом прикриваючи слід
Навіть якщо і небо зросте та піде

IMG_20170721_205034

IMG_20170721_204530

IMG_20170721_210033

(comment on this)

Sunday, June 25th, 2017
1:53 pm
І ленін вже немолодий, а виноград такий зелений,
і біля стиглої води так солодко ловить солений,
так гірко облизня ловить, що вислизає щохвилини,
і сумно світиться – диви – під хвилею, що далі лине,
не прокидаючись на мить, не прикидаючись ні краплі,
гора на обрії стримить і вперто лізе вгору равлик.

IMG_20170621_200927

(comment on this)

Tuesday, May 16th, 2017
9:56 pm
Кажан кружляє над Самосадом
Крізь дірку в вітті стримить ліхтар
І гладить поглядом фейс фасаду
І зазирає в чужий вівтар

Чкурне сірник десь велосипеда
Червоне вслід йому підморгне
І є розмова хоч без предмета
І є моє хоч нема мене

^A4F6FD68062F733D609C9A47652CF5EBB2FC06845CF04F5DD0^pimgpsh_fullsize_distr

(comment on this)

Friday, April 28th, 2017
10:42 pm - Перекладала, але ніколи не викладала...
Друже мій, у жахливій агонії
Не кричи, поміч нам не прийшла.
Краще дай-но зігрію долоні я
Біля рани твоєї тепла.
Плач полишено, стогін і клопоти,
Не поранений – вбитий вже ти.
Дай ще взути мені твої чоботи,
Маю завтра у наступ іти.

Іон Деген
(4 липня 1925, Могилів-Подільський — 28 квітня 2017, Гіватаїм, Ізраїль)

(comment on this)

> previous 20 entries
> top of page
LiveJournal.com